Петра - столиця Ідумеї

25.06.2018

Петра — давнє місто на півдні Йорданії. В минулому столиця Ідумеї, пізніше столиця Набатейського царства. Наприкінці XX сторіччя Петра стала найпопулярнішою в Йорданії історичною пам'яткою, а в 2007 році обрана одним з семи нових «чудес світуМісто розташоване на території сучасної Йорданії, на висоті понад 900 метрів над рівнем моря і 660 метрів над навколишньою місцевістю, долиною Арави, у вузькому каньйоні Сік. Петра розташовувалася на перехресті двох найважливіших торгових шляхів: один сполучав Червоне море з Дамаском, інший — Перську затоку з Газою на узбережжі Середземного моря.

Багато споруд Петри споруджувалися в різні епохи і при різних господарях міста, в числі яких були ідумеї (18-2 ст. до н. е.), набатеї (2 ст. до н. е. — 106 р. до н. е.), римляни (106–395 рр. до н. е.), візантійці і араби. У 12 столітті н. е. ним володіли хрестоносці. Назва міста Петра в перкладі з грецького - скала і цей не дивно тому що усе місто зроблено суцільно з каменю в гірській породі. Ще це місто називають "рожевим" - при заході та сході сонця над Петрою гори зливаючись з червоним піском відблискують рожевим відтінком.

Петра була заснована Ідумеями, згідно з Біблією засновником Ідумеї вважається син біблійного патріарха Ісаака Ісав (Едом), брат Якова. Він не переселився слідом за ним до Єгипту. Столицею Ідумеї було місто будудоване ними ж загадкове місто частково висічене в гірських массивах - древня Петра. З утворенням Набатейського царства (кінець III століття до н. е.) велика частина території Ідумеї увійшла до його складу. Західна Ідумея Петра стала столицею прадавнього могутнього царства Набатейців - що існувала III ст. до н. е. — 106 н. е. на території сучасних Йорданії, Ізраїлю, Сирії та Саудівської Аравії. Петра була побудована дуже зручно та вигідно, торгівельні шляхи що пролягали саме через Петру, давали досить високий прибуток. саме тому багато царів намагалися завойовувати місто. Сотні років торгівля приносила Петрі велике багатство. Але коли римляни відкрили морські шляхи на схід, сухопутна торгівля прянощами зійшла нанівець і Петра поступово спустіла, загубившись в пісках.

Тадж-Махал

Тадж-Махал — монумент, розташований за два кілометри від міста Аґра (Індія), на березі річки Джамна. Збудований імператором Шах Джахан Мугалом як мавзолей для своєї перської дружини Мумтаз-Махал. Шах Джахан дуже палко кохав свою дружину, яка з усіх його наложницю стала самою улюбленою, вона була йому не тільки коханою, але й вірним другом і помічником. Мумтаз супроводжувала правитель скрізь, навіть в походах на війну. Нажаль в одному з таких походів вона й померла, народжуючи йому чотирнадцятого сина.

Шах дуже горював через таку втрату і тому наказав звести найвеличніший мавзолей. Будівництво почалося в 1632році тривало 22 роки, 20000 робітників приймали участь у будуванні дива світу. Були запрошені майстри з Персії, Близького Сходу, Середньої Азії. Легенда свідчить, що після закінчення будівництва Шах Джахан наказав позбавити скульпторів і архітекторів рук, щоб вони ніколи більше не змогли побудувати таку чудову будівлю, а також очей, щоб вони не могли побачити що-небудь більш красиве, ніж той пам’ятник, який вони звели. Будівля мала висоту 74 метри та 5 ярусів, вона була оточена пишним фонтаном та басейном. Більшість дослідників вважають, що Тадж Махал побудовано з матеріалів, які привозилися з усієї Індії і Азії. Для транспортування будівельних матеріалів використовували понад 1000 слонів. Білий мармур привозили з Раджастану, яшму з Педжабу, нефрит і гірський кришталь з Китаю. Бірюзу завозили з Тибету, лазур з Афганістану, сапфіри з Шрі Ланки, сердолік з Аравії. сам мавзлоей був озобленим коштовним камінням, золотом та сріблом ща грало на сінці сріблястими барвами. Частково з часом мавзолей потроху розкрадали і майже за 400 років, де що змінювали, але сам мавзолей як символ величного кохання й досі вабить і бентижить мандрівників.

Чічен-Іца

Юкатан (Мексика). Священне місто народу Іца , лежить у 75 миль зі сходу міста Меріда, столиці Юкатану, Мексика. У перекладі з мови місцевих племен «Колодязь племені Іца ».

Засноване місто приблизно в VІІ століті н.є., до Х ст. воно належало Майя, в Х ст. його завойовали Тольтеки. Чічен-Іца з XI століття стала столицею тольтекского держави. У 1178 було розгромлено об'єднаним військом трьох міст-держав — Майяпана , Ушмаля і Іцмаля , яке очолював Хунак Кеель, місто напів зруйнували, розграбували. Трохи згодом місто загадковим чином повіністю спорожніло і насьогоднішній день не знайдено жодної згадки чому жителі колишньої великої імперії покинуло місто так і не відбудувавши його. в середині ХІV ст. з початком іспанської експансії, конкістадори які прибули на Юкатан знайшли тільки пусте та зруйноване місто. За однією з версій політика іспанських завойовників, які вторглися на територію Мексики, включала у собі спалення мало манускріптів й вбивство священнослужителів народу Майя. Отже, більшість його таємничої історії загубилася.

Архітектурні пам'ятники

на території Чичен-Іци неодноразово проводилися розкопки, у яких було відкрито великі архітектурні пам'ятники майя-тольтеков : «Храм Кукулькана » — 9-ступенчата піраміда (висота 24 метри) з широкими східцями з кожної зі сторін. (У день весняного і осіннього равнодення (20 березня і 21 вересня) приблизно 3 години дня промені сонця висвітлюють західну балюстраду головних східців піраміди в такий спосіб, що світло та тінь породжують зображення семи рівнобедренних трикутників, тіло тридцятисемиметрової змії, «повзучої» принаймні пересування сонця до власного голові, вирізаної під вершиної .); «Храм воїнів в Чічен-Іца » на невисокій 4-ступеневій піраміді і «Храм ягуарів» (обидва з настінними розписами); обсерваторія « Караколь »; 7 «стадіонів» для гри акторів-професіоналів у м'яч ( Уэго де Пелота ) — найбільший ігровий майданчик із усіх створених майя. Довжина ігрового поля сягає 135 м. Існують деякі дані про те, що гру м'яч супроводжувала певна жорстокість.); Руїни 4х колонад, що утворюють гігантський прямокутник («Група тисячі колон»); Священний сенот — природний колодязь глибиною близько 50 м, який слугував для жертвопринесень; Також збереглися статуї божеств з характерною стилізацією пластичних форм, рельєфи, багаті рослинною і геометричною орнаментикою, твори малої пластики та мистецьких ремёсел , та інших. Чічен-Іца визнана ЮНЕСКО об'єктом світової спадщини і є другим за популярністю серед туристів місцем археологічних розкопок у Мексиці. У 2007 року, за результатами опитування, місто майя визнано однією з нових семи див світу.

Статтуя Христа Спасителя

Легендарна статуя Христа-Спасителя, включена в список Семи Чудес Світу 7 липня 2007року, височіє на горі Корковадо (Corcovado) в бразильському місті Ріо-де-Жанейро. Ця статуя є одним з християнських символів сучасності, а також символом міста Ріо-де-Жанейро і одним з найбільш легко пізнаваних монументів світу. Широко розкинуті руки Христа символізують любов до всіх і кожного окремо. Дивлячись на статую Христа, не виникає сумніву, що Він обіймає кожного, хто приходить до Нього.

Статуя була побудована в 1931 році. Будівництво було розпочато в 1922 році і закінчено в 1931 році. Таким чином, творцям знадобилося дев’ять років, щоб втілити свій проект у життя. Вартість монумента становила 250 000$ за тими часами. Ця статуя вважається однією з найбільших у світі. Вона зроблена із залізобетону і мильного каменю. Для того щоб розглянути статую ближче, необхідно піднятися на 220 ступенів.

Висота статуї становить 38 метрів, а вага – 635 тонн. Вона підноситься над містом на вершині гори Корковадо Corcovado, в Лісовому Національному парку Tijuca. Ліва рука Христа вказує на північну зону Ріо-де-Жанейро, а права – на південну, а з висоти гори відкриваються захоплюючі види на пляж Іпанема (Ipanema), футбольний стадіон Маракана (Maracana) і гірський ланцюг Serra do Orgaos.

Сьогодні відвідування статуї Христа входить майже у всі туристичні маршрути. Щорічно її відвідують близько 600 тисяч туристів. До головної пам’ятки Ріо-де-Жанейро можна дійти не лише, подолавши 222 сходинки, але й піднявшись на ліфті або ескалаторі. Спорудження трьох ліфтів тривало три роки і обійшлося міській адміністрації в майже 2 млн. доларів США.

Велика китайська стіна

Велика Китайська стіна (220 до н.е. та 1368 – 1644 р.р.) – одна з найграндіозніших споруд усіх часів, символ Китаю. Це найбільше творіння рук людських у всій світовій історії та єдина споруда в світі такого масштабу. Довжина всіх ліній стіни 6350 км. Це єдина спорода рук людських, що видно з космосу неозброєним оком. Пізніше, будівництво нових секцій тривало аж до 16 століття включно. Одна з найвідоміших частин муру збудована в 220—206 до н. е. першим імператором Китаю Цінь Ши Хуан-ді. Небагато з них дійшли до наших днів. Більшість нині існуючих були збудовані в епоху династії Мін (1368—1644), з усіма його секціями він простягається на 8 851,8 км.

Старовинна китайська легенда оповідає, що будівничі великого китайського муру замішували розчин для скріплення каменів на рисовому відварі. В наші дні, під час археологічних досліджень перед реставрацією міського муру періоду Мін (1368—1644) археологи дійсно знайшли в складі вапняного розчину сліди рисового клейстеру. Цілком можливо, що легенда передає реальні факти — стверджують дослідники.

Згідно з легендою, душа Цінь Ші Хуан-ді під час сну злетіла на Місяць і звідти побачила Землю. Китайська імперія видалася йому маленькою беззахисною цяткою. Тоді й народилась у імператора думка спорудити мур, що захистив би всю імперію від набігів жорстоких варварів.

Мачу -Пікчу

Мачу -Пікчу - Дивовижне місто загадкових Інків

Загублене на вершині перуанських гір. Майже три століття взагалі про це місто мало хто знав. Воно було побудоване на вершині Мачу-пікчу, що в перекладі "Стара гора". Це місто було неприступною фортецею довгий час. Та нажаль не залишилось практично жодної згадки про місто і те чому його мешканці його покинули, за переказами місцеві жителі залишили все як є і пішли в невідомому напрямку.

Ні іспанські конкістадори, що захопили Перу в XVI столітті, ні ті, хто прийшов сюди після них, ні самі інки, які проживали в Мачу-Пікчу – не залишили жодних письмових свідчень того, що місто існує. Швидше за все, іспанці навіть подумати не могли, що на одній з гір знаходиться поселення інків. Це покинуте древнє місто було виявлене тільки на початку XX століття.

В місцевого населення була лише легенда про загадкове місто десь в горах Перу. Археологам які прибули сюди на початку 20ст. легенди було замало. Хайрем Бінгем - витравтив два роки на пошуки.

Якщо вірити місцевим оповідкам, Згідно з легендою, піднявшись на одну з гір, Бінгем з носильником-перуанцем наткнулися на дві індіанських сім’ї, які охороняли “загублене місто”. В одній з цих родин був маленький хлопчик, який, отримавши в подарунок від професора монетку в один сіль (еквівалент 30 центів), показав йому зарослу і майже невиразну стежку до прихованих за густою зеленню руїн стародавнього міста на вершині гори.

Археолог увійшовши до міфічного міста, був дуже вражений знайшов Мачу-Пікчу. Насаперед його вразила величність будівницва та його розмах, що не тільки на той час, а на навіть на сьогоднішній день було б супер складною загадачею для сучасних архітекторів. так як місто побудовано на вершинв гори, більшість будівель спородужена з величезних кам"яних блоків, що ідеально підігнані так що навіть лезо бритви не двасться просунити між ними. Споруди збереглися так добре, що начебто місто покинули досить недавно і не було цих віків забуття.

Так багато туристів відвідує Мачу-Пікчу щодня, що для збереження цієї древньої спадщині ЮНЕСКО обмежело потік туристів до 800 на день, не дивлячись на круті схили і стежки які пережили на багато століть своїх творців, охочих піднятись багати це диво світу, не маншало жодного дня!

Італійський Колізей

Видатна споруда античності та символ слави Вічного міста – Колізей, що вважається самим знаменитим пам'ятником Італії.

Є кілька версій походження назви - "амфітеатр" складається з двох грецьких слів – "подвійний театр" чи "театр по обидва боки". Назва Колізей, по одній версії, походить від перекрученого в середні століття латинського слова "соlоssеuм" (колосальний). По іншій, від назви гігантської бронзової статуї Колос Нерона, що стояв недалеко від амфітеатру.

Спочатку він називався Амфітеатр Флавієв, його будівництво почав Веспасіан з роду Флавіїв у 72 р. н. е., а добудував його син - Тит у 80 р. Відкриття Колізею святкувалося 100 днів. Колізей найбільший амфітеатр у світі, висотою 50 м, 3 яруси, у кожнім з який по 80 арок і розрахований на 50 000 глядацьких місць і має 4 головних входи.

ований на 50 000 глядацьких місць і має 4 головних входи. Глядачі дивилися в Колізеї криваві шоу з дикими тваринами і гладіаторами, під час зображення морських боїв арену заповнювали водою. Імператор Коммодус під час представлень був одягнений у шкіру лева, зображуючи Геракла. Колізей у первісному виді проіснував до 8 в., коли Папа Павло III дозволив використовувати своєму племіннику камені Колізею для будівництва власного палацу. Його дозвіл дозволяв Кардиналу протягом 12 годин вивезти стільки каменів, скільки він зможе. Таким чином, Колізей був збережений для нащадків.

Мільйони туристів щороку приїжджають у Рим, щоб насолодитися творами мистецтва, архітектури й історії. Рим з'єднує в собі риси древнього міста і гучної сучасної європейської столиці. Його церкви, фонтани, палаци, храми, руїни древніх будівель не можуть не захоплювати.


Машина часу є у кожного з нас:

те, що переносить у минуле — спогади;

те, що забирає у майбутнє — мрії.

Герберт Джордж Веллс

Вгору